Ну скільки того Сонця і зірок,
Хіба їх видно, сидячи в багнюці?
Коли на автоматі кожен крок,
Як мало... уявить собі боюся...
Неначе сом, на саме-саме дно,
Затягує, "опасная трясіна",
І все життя - немов німе кіно,
І бог жорстоко нас у небі синім...
Немов маріонеток смик-смик-смик,
Безжалісний, мов з хробаками когут,
І ти згораєш, мов запалений сірник -
Через тертя об остогидлий побут...
© Паша Броський