Коваленкiвська криниця
Роки немов ріка , а ще можна сказати цілюще джерело, бо багаж мудрості та досвіду можемо передати майбутньому поколінню. З кожним роком ми віддаляємося від природніх дарунків, поринаємо в світ сучасності. На теперішній час, в кожному сільському дворі – є своя криниця, або навіть свердловина, але не можливо порівняти смакові якості води, що тече по трубах, з джерельною. Таке цілюще джерело б’є живим ключем в березі села Потік, ще можна назвати «коваленківська криниця». Тільки в спогадах лишилося конопляне полотно. В ті не легкі дні, наші бабусі та матусі з піснями відбілювали полотно, шили з нього сорочки, а до великих свят вишивали внизу мережки. Все це відбувалося біля цілющого джерела. Я так гадаю, що недарма селяни облюбували саме, це місце. До сьогоднішнього часу навколо кринички шумлять розлогі верби, ніби хочуть розповісти таємницю цієї місцевості, а поряд молоді берізки, які посадила родина Коваленків. З розповіді старожилів, раніше джерело було вкрите колодязними цямринами. На даний час родина, криницю гарненько причепурила бетонними кільцями, помастили вапном, а поряд завжди чекає пофарбована лава. Цей приклад, повинен кожен берегти в серці і передавати своїм нащадкам. Творити добро – це місія кожної людини. Хто напився води з «коваленківської криниці», зажди промовить, що вода дуже добра. Коли ми говоримо такі слова, ми дякуємо нашій землі, що дарує нам цілющі джерела. Хочу низенько вклонитися родині Коваленків від усіх мешканців, які користуються цією криницею, винести подяку за турботу.
Я запрошую в наше мальовниче село Потік, а саме відвідати наше цілюще джерело, яке знаходиться в березі по вулиці Ватутіна. Перебуваючи в тому місці, час ніби зупиняється і неймовірно сильна енергетика наповнює мене. Я відроджуюсь, ніби маю крила, хочеться здійнятися і полетіти в новий, ще не відкритий для нас Світ.