Февраль послушно выбредал к закату,
Быстрее мысли падала звезда...
Из крана в кухне капала вода,
Минорно выбивавшая токкату,
Когда уполз в трагические дебри
Воскресный вечер, сдобренный слезой,
И, помудревший мой палеозой,
Вновь распушил младой надежды стебли...
И в бархатной тиши созревшей ночи
Не тяготила томность темноты,
И мне хотелось, чтоб приснился Ты...
И лунный диск спасительное прочил...
И билась об оконный переплёт
Мечта, освободившись из тенёт...
Переклад на українську - Фіолеттта
Настирний фебруарій брів до скону,
Зірвалась думка зіркою вночі…
Токкатою з бемолем при ключі, -
Вода із крану відміряла час сезону.
В свої трагічні дебрі тоскний вечір
Сповзав, недільний, за сльозою вслід,
Чомусь на воду поміняв структуру лід,
З палеозою звичного хотілось втечі.
У спраглій тиші з оксамиту ночі
Плечей печальних не накрила темнота,
Наворожила сон із місячного тла, -
Я так хотіла, щоб наснились твої очі...
Крильми тулилась мрія до вікон,
Покинувши самотності полон.
Переклад на українську - Вікторія Тимашова
http://www.stihi.ru/2013/02/20/8800
Скажений лютий прихилявсь до ночі,
Летіла зірка дивним блиском в очі,
На кухні дрібно падали краплини
Притишене фламенко шлейфу днини …
Коли недільний вечір скочив у тенета,
На сльози і зітхання впало вето,
І самовіддано занурившись у мрії –
Миттєво розпушила хвіст надія…
Дозріла тиша оксамитової ночі,
Так п’янко огортала, цілувала в очі,
Хотілось, щоби ти мені наснився, –
І місяць над бажанням заходився…
О, як же билася у скло віконне
Шалена мрія, звільнена з полону…