Як важко жінці Жінкою лишатись
У наш непевний, нерозважний час.
Красою так, знічев’я, запишатись
І дбати, щоб вогонь в очах не гас.
А скільки ж їх, чудових і прекрасних,
Чекає на омріяний розмай.
Дай, Боже, кожній по краплинці щастя,
Не дай зів’януть – без кохання край.
Ох, мало їх, цілованих на щирість,
І мізер їм даровано тепла.
Де ж лицарі оті, скажіть на милість?
Мо’, в обіцянках зжевріли дотла?
Любіть, бунтуйте, милії царівни,
Тримайте рід мужів у куражі.
В цей день, на Восьме березня, чарівно
Закрийте перед ними гаражі.
І – ніжний погляд, ніби ненавмисне,
Сама сумлінність в постаті… О’кей?
Хай спробують хоч крапельку помислить
Сьогодні про так званий «клас-хокей»!..
Звичайно, добре, поки є ще свята.
І славно, що Весна квітча вінок.
Хай буде щедрою Земля й багата
На НАРЕЧЕНИХ, МАТЕРІВ, ЖІНОК!