І дихаєш...і завмираєш...
Рахуєш кожну хвилину.
Життя надриває пам'ять
І знову штовхає в спину:
-Іди собі без упину. Йди далі!
Не горбся, не падай долу.
Скільки раз наступаєш на гралі*!
Скільки раз відбирає мову!
І хочеш щосили кричати:
-Де був учора мій розум?!
Хтось вміє вчасно збрехати,
Без совісті йти по живому.
А в тебе під крилами шрами,
Кровить і тягне літати...
Плаче твій стомлений ангел,
Не до снаги плазувати.
Завтра ти будеш сильніше,
З попелу фенікс воскресне.
Обпікаючись, розумієш:
Життя - це доріг перехрестя!
*"гралі" - граблі /це місцевий буковинський діалект/