Кум - куму полюбив,
все гостинцi їй носив -
бо вродлива та красива,
як весняна квiточка!
Тiльки з дому чоловiк -
кум мерщiй на порiг,
лобизав вiн так куму -
як медову булочку...
Ой вродлива ж кума -
натуральна краса,
то щебече, то смiється,
то так нiжно обiймає -
наче ластiвочка...
Запримiтив чоловiк -
хто ж це стер наш порiг?,
а жiночка не спiває -
та ще й з дому прогоняє!
Обманув, що пiшов -
в дiм тихенько зайшов,
а там його люба жiнка -
у обiймах кумчика...
Дерлись довго та кусались,
як тi мартовськi коти!!!
тай зловчився чоловiк -
куму вухо вiдкусив!
Ой, вродлива ж кума -
натуральна краса,
то щебече, то смiється,
то так нiжно обiймає -
наче ластiвочка...
Закричав, що сили кум,
Хутко вухо загорнув -
тай помчався пришивати,
краще б ту бiду не знати...
Люба, милая кумася
чоловiка прогнала -
а кумчика прийняла,
тай радiють - любляться!
Кум без вуха - це не лихо!
вiн на заздрiсть чоловiку
цiлий день куму цiлує -
скрiзь нiжнесенько милує!
Ой, вродлива ж кума -
натуральна краса,
то щебече, то смiється,
то так нiжно обiймає -
наче ластiвочка...
****~~~***~~~~****
Реальная жизненная история))