Знизу вверх Дивний Чарлі дивиться.
Все, що бачить вгорі, занотовує.
Він не схибить, він не помилиться,
Дивних посмішок не приховує.
Дивний Чарлі слідкує за хмарами.
Він досліджує їх траєкторію:
Зліва вправо, парами, парами,
З-поза обрію і до обрію...
Дивний Чарлі дивиться в сторону.
Десь роздумує, щось вираховує.
Про помилки, зроблені змолоду,
Дивний Чарлі мовчить. Приховує.
Сміх дітей на касети записує,
А коли і назад озирнеться.
Ніби дозвіл даючи світитися,
Дивний Чарлі сонцю всміхається.
Так із давніх давен повелося:
Між людьми Дивний Чарлі тиняється,
Дивні квіти вплітає в волосся,
Щось цікаве побачить – спиняється.
Милий Чарлі, мій милий Чарлі!
Мовчазний темноокий дивак!
Що шукаєш ти, любий Чарлі?
Куди дивишся пильно отак?
Дивний Чарлі поволі зітхає.
«Я збиратимусь вже, мені треба.»
Дивні записи забирає
І назад повертається. В небо.