Когда-то в детстве – я была ещё совсем мала –
Мне папа книгу подарил - "На добрые дела!".
Я столько в «Кобзаре» нашла прекрасных, мудрых строк,
Что помню их и по сей день, как вечный свой урок:
«Реве та стогне Дніпр широкий, сердитий вітер завива!
До долу верби гне високі, горами хвилі підійма…»
«Тече вода в синє море, та не витікає;
Шука козак свою долю, а долі немає.»
«Катерино, серце моє! Лишенько з тобою!
Де ти в світі подінешся з малим сиротою?»
«На розпутті кобзар сидить та на кобзі грає;
Кругом хлопці та дівчата - як мак процвітає.»
«Думи мої, думи мої, лихо мені з вами!
Нащо стали на папері сумними рядами?..»
«Все йде, все минає - і краю немає.
Куди ж воно ділось? відкіля взялось?
І дурень, і мудрий нічого не знає.
Живе… умирає… одно зацвіло,
А друге зав'яло, навіки зав'яло…
І листя пожовкле вітри рознесли.
А сонечко встане, як перше вставало,
І зорі червоні, як перше плили…»
«Кого, рыдая, призову я делить тоску, печаль мою?
В чужом краю кому, тоскуя, родную песню пропою?»
«Душе с прекрасным назначеньем должно любить, терпеть, страдать;
И дар господний, вдохнoвенье, должно слезами поливать.»
«Чого мені тяжко, чого мені нудно,чого серце плаче, ридає, кричить,
Мов дитя голодне? Серце моє трудне,чого ти бажаєш, що в тебе болить?»
«За думою дума роєм вилітає, одна давить серце, друга роздирає,
А третяя тихо, тихесенько плаче у самому серці, може, й бог побачить.»
«Отак німота запалила Велику хату. І сім'ю, сім'ю слав'ян роз'єдинила
І тихо, тихо упустила усобищ лютую змію.»
«Не дуріте самі себе, учітесь, читайте,
І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь.»
«Один у другого питаєм: нащо нас мати привела?
Чи для добра? Чи то для зла? Нащо живем? Чого бажаєм?»
«І мене в сем'ї великій, в сем'ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути незлим тихим словом.»
Слова Шевченко сквозь года в моей душе живут
Как родниковая вода, - шумят, звенят, поют.
9 марта 2013 года Тарасу Григорьевичу Шевченко исполнилось 199 лет.