Доторкнусь я віями до неба,
Там клином пролітають журавлі.
До них я рвуся,мені дуже треба,
Побачити всю землю,як вони.
Чи бачать журавлі людськеє горе?
Коноплі дикі з маком польовим?
Я хочу пролетіти з ними море,
Наввипередки з вітром шибуршним.
Відтепер душа вже не зі мною,
У світ журавлів полетіла вона.
Злились руки з металевою мглою:
Стіна,стіна,і грати,і стіна.
Земне мені тепер не важливе,
Всі люди ходять...він- різко завмер,
Побачив молоде та бездиханне тіло...
-"Вона померла!" - крикнув офіцер.
І залишилася в'язниця за плечима,
Я сильний біль відчула у спині,
То обережно прорізаються крила,
У визволеної з пекла душі...