Sully-Prudhomme Тiнь

 
A Jose-Maria de Heredia.

Під сонцем обрис наш йде назирці, стоїть,
І жести і ходу незграбно так мавпує,
Не бачить, дивлячись, хоч слухає - не чує,
А голову зведеш - десь відповзає вмить.

І  як і тінь її, людина ниць лежить,
Живої ночі жмут привиддями нуртує,
Без зайвих поривань пітьмою балансує
"Я за тобою йду" - до долі бубонить.

Людина щойно тінь від ангела, що весь
Відбиток міркувань останніх із небес;
 І через них вона осяйний образ Божий.

І десь в далечині, так на буття не схожій,
Наблизить іпостась інакших розумінь,
Тінь від тіней людей свою відкине тінь.



==========================================

L’Ombre.
A Jose-Maria de Heredia.


Notre forme au soleil nous suit, marche, s'arrete,
Imite gauchement nos gestes et nos pas,
Regarde sans rien voir, ecoute et n'entend pas,
Et doit ramper toujours quand nous levons la tete.

A son ombre pareil, l'homme n'est ici-bas
Qu'un peu de nuit vivante, une forme inquiete
Qui voit sans penetrer, sans inventer repete,
Et murmure au Destin : « Je te suis ou tu vas. »

Il n'est qu'une ombre d'ange, et l'ange n'est lui-meme
Qu'un des derniers reflets tombes d'un front supreme ;
Et voila comment l'homme est l'image de Dieu.

Et loin de nous peut-etre, en quelque etrange lieu,
Plus proche du neant par des chutes sans nombre,
L'ombre de l'ombre humaine existe, et fait de l'ombre.