Стихи.ру

Про Украину...


В нього вистачило глузду її покохати,
“Твоє обличчя з діаманту, а очі ніби смарагди”,
Він говорив їй, але вона все мовчала,
Бо по Українські не бельмеса, але його теж кохала…
Час все біжить як вода: в годинах хвилини,
Вона бачить в ньому чоловіка, а він в ній бачить дружину…
Цей хлопець не мав батьків, та ріс в дитбудинку,
Його вчили, що його мати – це вся Україна,
А батько помер бо не хотів стояти на колінах!
Але сталося так, що його мила схотіла,
Познайомити його, з її батьками,
Бо вони приїхали з Росії, щоб тут погостювати,
А разом з тим можна там і весілля погуляти…
Хлопець одягнув костюм, та гарно причесався,
Купив квіти та пішов знайомитись з батьками,
Гарна розмова пішла, він щось доводити взявся,
А батько нареченої побачив в ньому сина, якого не бачив роками…
І спросив, в нього батько: “Ты помнишь свою маму, иль отца?”,
А йому син відповів: “Моя рідна ненька Україна,
а батько помер бо не хотів перед канапами стояти на колінах!”
Батько диву дався, і прошепотів: “Я твой отец, ты мой сынок родимый,
забудь всё, что говорили тебе эти злые силы, пойди,
обними меня и маму и свою, и свою сестру родную! ”,
Син з дивом на обличчі тільки посміхнувся і сказав:
“Я вам не вірю, в мене одна мати – я син України,
А моя ніби то сестра – моя дружина, це все моє, степи-озера,
Деревина з якої зроблені ваші меблі, а якщо мої люди злі сили,
То це лише тому що Україна побудована на пеклі!”,
Батько у відповідь сказав: ”Все твои слова пусты! Как так можно говорить?!
Наши деды лили кровь хохлов, сейчас нам суждено её пролить!
Украина как была в цепях, так и будет быть! ”, Отец громко засмеялся,
И сказал: “Тебе выбирать! Пойти к своей семье, иль дальше воображать…”,
Хлопець не витримав, вхопив ножа зі столу, і встромив в серце своєму батькові,
А потім й матері, дівчина кричала, та в істериці плакала… І голосно воліла:
“Що він псих, нехай до тла згорить його Україна! ”, вона хотіла подзвонити в швидку,
Він їй не дав, підійшов до неї, і пошепотів: “Пробач мене мила, за те що я тебе кохав!”
– Поцілував її в останнє, та закривавлений ніж знову взяв, і встромив в неї, цей шмат
Заліза – в останню секунду їй сказав: “Мила як я тебе кохав... Але я не міг просто так стояти –
Мою рідну неньку, яка мене породила вони ще будуть ображати?! ”, його сестра ледве-ледве,
Але змогла сказати: “Ты не чего не изменишь, в тебе кровь Россияна…”, а юнак взяв ніж,
Та зробив з собою теж саме… І на останок, тихо прошепотів:
“Мамо пробачте – нехай моя кров омиє ваші рани…”

Кохання було міцне – залишились крихти…
Їх кров на підлозі – як ягоди калини…
Вони мріяли про дітей, ніби він чоловік, а вона дружина…
Але всіх повбивав божевільний – Син України…

***

Наша рідна ненька - Україна,
Нема тобі початку й краю,
Ти для нас така єдина,
Наче сонце в раннім гаю!
Ти для нас - як кровна мати,
Завжди будеш кохана,
А вороги стоячи на колінах,
Зашепочуть: “Україна нездоланна!”
“Україна нездоланна!” – Солов’ї співають,
А наші славні браття з прапорами,
У весь голос Україну прославляють!

***

Ще не вмерли козаченьки,
Вони живі й нині,
Ще заспівають молодиці – “Слава Україні!”

Іще б’ється в грудях серце,
Ляхам його не спинити,
Ще за нашу Україну будуть говорити!

Ми ще обмиємо блискучі булави,
В крові російських звірів,
Ще вам скажуть Українців,
Більше ніж сузір’їв !

***

Червоне сонце давно вже згасло,
Мрій як не було так і нема,
Той самий хліб, те саме масло,
Ті самі спогади – все це як вода…

Я пам’ятаю ті білі тротуари,
Де ми гуляли с тобою разом,
Чарівні пісні, вірші під гітару,
Але відкривши очі я зрозумів, що це сон…

Приспів:
Відкривши очі я бачу примару,
Закривши очі я бачу тебе,
Їсти не можу, і не можу спати,
Думати не можу – ти полонила мене…

Ти полонила мене своїм духом сильним,
Та своєю блискучою красою,
Ти така як я – проста та бідна,
Але попри все ти залишаєшся собою,
Ти моя Україна! Моя душа жовто-блакитна!
Тільки така як ти дівчина мені потрібна,
Але на жаль, це все лише мрія,
І це не можливо…
Колись і ти відкриєш очі, і зрозумієш…
Що вона в
серці єдина…
Відкриєш очі, і проспіваєш…
“ЦЕ МОЯ Україна!”

Приспів:
Відкривши очі я бачу примару,
Закривши очі я бачу тебе,
Їсти не можу, і не можу спати,
Думати не можу – ти полонила мене…


Рецензии
Разделы: авторы / произведения / рецензии / поиск / вход для авторов / регистрация / о сервере     Ресурсы: Стихи.ру / Проза.ру