Я – жайвір, ти сова. Цікава тема:
Буває, ти лягаєш – я встаю.
Отак у мирі й злагоді живемо,
І кожен має місію свою.
Ти у роботі зазвичай допізна,
Буває, що й дорана – коли як.
А я о сьомій на ногах залізно
Збираю в школу наших забіяк.
А далі наймолодший забіяка
Керує розпорядком дня мого,
Тому я часто падаю ніяка
У ліжко, тільки лиш вкладу його.
Сьогодні, діти лиш пішли до школи,
З малим зайшла в робочий кабінет.
А там, дивлюсь, посеред мого столу
Стоїть у вазі свіженький букет.
Як в ніч за ним ідеш ти, уявила,
Душа зайшлась від радості й жалю,
І я мерщій до тебе поспішила,
Аби сказати «дякую й люблю».
А ти всміхаєшся крізь сну тенета,
І я ловлю зміст напівсонних слів:
«Кохана, ти проспала День Поета,
Я привітати з ним тебе хотів».