Куди подітись, скажи, Всевишній!
Думки сумбурні душа цитує.
Прийшла у справах твоя колишня,
А я обід для дітей готую.
Яка ж бо доля бува примхлива,
І несподіванок в ній достоту.
Вона прийшла, як завжди, красива,
А я така, як завжди, в турботах.
В рушник кухонний сховаю руки.
Без манікюру, без макіяжу.
А щастя - дуже складна наука,
Чи вигляд мій їй про нього скаже?
Хоч перейматись, я знаю, марно,
Давно вже винних немає й правих.
Вона - людина цікава й гарна,
Завжди приходить лише по справах.
Та знаю, й досі вона жалкує,
Про те, що мріялось, та минулось.
А час поволі усіх лікує,
Щоб знову щастя колись всміхнулось.
Можливо, вкотре мене побачить,
Та й зрозуміє: їй це навіщо?
Дружини роль нелегка й невдячна,
Але для мене ця роль - найвища.