Чи легко обминути біль, біду?
Кому це вдасться, а кому не вдасться?
Як кришталеву вазу по льоду,
Несу в долонях ніжне наше щастя.
А під ногами лід такий слизький,
Притрушений снігами. Як не впасти?
Та коли йде з тобою хтось близький,
Підтримає, щоб не розбилось щастя.
Щоб цю безцінну ношу зберегти,
Роблю я завжди виважені кроки,
Хоча буває дуже важко йти
Й з порожніми руками, без мороки.
А я свою "мороку" дорогу,
Так трепетно збирала по краплинці.
По кризі, що захована в снігу,
Пройти під силу тільки мудрій жінці...
Фото взято тут: http://pogoda.mail.ru/article.html?id=34299