Перевод: Светланы Груздевой
http://stihi.ru/2013/03/29/12114
Мороз сердитий глянув люто,
чомусь не може він збагнути,
Що я Весна, і не зів’яну,
мене не втримати в кайданах,
Пора на волю, розквітати,
не повернусь в його палати!
Не сила бути з льоду й снігу,
струмки, радіючи, побігли
Із дзюркотінням між коріння,
тканину білу сам закрійник
Порозрізав, звільнивши серце,
яке лежало у озерці,
Воно моє, іще холодне…
Шукаю дивну свою вроду,
Таку очікувану Вами,
блукаю стежками, полями,
Торкаюсь криги і радію,
що у собі несу надію
На новий день, зелену пору,
що небо райдугу утворить,
У світлий час не буде ночі:
розлук і чварів, бо дівоча
Душа-світлиця все чекає
тепла, кружляє рідним краєм,
І в доброту, любов та ласку
готова серденько покласти.
Весна – утіха, тільки люди,
нехай холодними не будуть.
(26.03.13)
ОНЛАЙН-ПЕРЕВОД, слегка деревянный))
Мороз сердито глянул (лютый), почему-то не может он понять,
Что я Весна, и не завяну, меня не удержать в кандалах,
Пора на волю, расцветать, не вернусь в его палаты!
Не сила быть из льда и снега, ручьи, радуясь, побежали
С журчанием между корней, ткань белую сам закройщик
Порезал, чтобы освободить сердце, которое лежало в озерце,
Оно мое, еще холодное. Ищу чудесную свою красоту,
Такую ожидаемую Вами, блуждаю тропинками, полями,
Касаюсь льда и радуюсь, что в себе несу надежду
На новый день, зеленую пору, что небо радугу образует,
В светлое время не будет ночи: разлук и ругани, потому что девичья
Душа-горница всё ожидает тепла, кружит родным краем,
И в доброту, любовь и ласку готова сердечко положить.
Весна – утешение, только люди, пусть холодными не будут.