Іде сільським культурним центром
Василь Петрович у брилі.
Он клуб старий, колишня церква…
Багато змін було в селі.
Балакають, що скоро знову
Повернуть церкву у той дім.
Бо має клуб нову будову,
Та тільки павутиння в нім.
Колись Будинком звавсь Культури,
Бібліотека в нім була.
Тепер в ній – склад макулатури…
Розбіглась молодь із села.
…Аж ось назустріч, де не взявся,
Петро, що кіньми гній возив.
До Василя він привітався
І закурити попросив.
«Я?! Закурити?! Як ти з этім
Посмів до мене підійти?
Та я ж працюю в сєльсовєті,
А не у конюхах, як ти!»
Був, думаєте, на нараді?
Нічний він сторож у сільраді…