Я тебе не шукала, не шукала тебе я
В лабіринті життєвих подій.
Одиноко цвіла, як та квітка-німфея,
У полоні печалі та мрій.
Мов та птаха, що в небі, літає над полем,
Я шукала притулку й тепла.
Та над втомленим серцем зжалілася доля
І з тобою, коханий, звела.
Ти, мов сонячний промінь, - прийшов на світанку
Й поцілунком мене обігрів.
Я сьогодні щаслива всміхаюсь щоранку
І з душі виривається спів.
Кожне слово моє лиш для тебе співаю
І дарую тобі у віршах,
Де тобою милуюсь... Кохаю, кохаю
До нестями, до сліз, на очах...