УсерЕдині - жовто-синя, українська, яскрава, світла....
А навколо пісок, дорога, мова, тільки чомусь не рідна.
Пам'ятаю, як поруч днями Батьківщина зі мною квітла,
Пам'ятаю... А зараз наче я душею своєю зблідла.
Наді мною - лазурне небо. В небі тисячі днів минуло,
В небі бачаться роки правди і зникаючих помилОк.
Від лякаючих хвиль безмежжя вітром сходу в лице війнуло
І принЕсло в собі бажання гроші витратить на квиток,
Що мене приведе додому, до повітря, що грає кров'ю,
Що разОм з поцілунком мами стало силою моїх жил.
Я ступлю на блаженну землю, і від серця країні мовлю:
"Там, під світлом чужого сонця, мені жити немає сил".