Афродiта
Ольга Глапшун
...І вийшла богиня кохання Афродіта з моря,
а з білосніжної піни, що покривала її тіло,
народилися троянди...
(З давньогрецького міфу)
У ніжні пелюстки троянди
Тебе, напевне, сповивали,
Росою чистою, як правда,
Ще до схід сонця умивали.
В уста вкладали голосисту
Вечірню пісню солов'їну.
І мріями садів весняних
Окутали, як в білу піну.
Під чиїм поглядом гарячим
В тобі воскресла Афродіта,
І запалало юне серце
Незгасним жаром сонця й літа?
Душі і радісно й тривожно.
Затрепетала, мов світання.
І вже твої весняні мрії
Цвітуть трояндами кохання.
ИЗ ОЛЬГИ ГЛАПШУН.
АФРОДИТА
...И вышла богиня любви Афродита из моря,
а из белоснежной пены, покрывавшей её тело,
родились розы... (Из древнегреческого мифа).
Перстами
в лалы нежных роз
Малютку Эос пеленала,
Ласкала, нежно окунала
В незамутнённость светлых рос.
Трель соловья во сто ладов
В уста медовые вложила,
ДевИчью грёзу оснежила
Весенней кипенью садов.
В тебе воскресла, расцвела
Под взором страсти Афродита,
Рождённая в объятьях Крита
Из пены, света и тепла.
Мечту крылатую лови
В лучах весеннего рассвета,
Что вдохновением поэта
Овита розами любви.