***

Страшна нудьга в душі засіла-
Усе дратує- все не так;
Якби мені пташині крила
Й безглуздо втрачені літа...

А ні секунди б не вагався,
І поїзд той нагнав би я...
Та я пішов, не обертався:-
Від тебе, пташечко моя...

Ось і зустрілись... Хвилювання...
Як й не було сімнадцять літ,-
Десяток зустрічей... Прощання...
Й не побалакали як слід...

І що робити з цим не знаєм-
Цю ж мить чекали довго ми...
Летять ген-ген за небокраєм
Такі ж, як я- горе-птахи...

08.04.13.