Чомусь...

Чомусь уста
гірчили трунком,
медами нетутешніх трав,
і сон,
розщебнутий цілунком,
з плечей оголених
спадав,
а десь нечутно, неминуче
у двадцять п’яту
мить доби
оливи гілочку квітучу
несли по черзі
                голуби…