Покидати когось, збирати швиденько речі -
Лише все необхідне, те, що лише моє.
І дивитись в вікно на темний сутулий вечір,
Що гніздо свого смутку над містом образи в’є.
Крила ночі комусь принесуть довгождану втому,
А для неї – неспокій, страх, каяття доріг,
Що ведуть до забутих днів, що ведуть додому,
Що ведуть на знайомий, зашарпаний той поріг.
Сподівається - будуть ласкаві і добрі очі
Там зустрічати, любити за всі гріхи.
Ну а на разі... Довгі, шалені ночі,
Щоб досягнути дитинства старі дахи.