Переклад з російської із Валерія Чудаєва:
http://www.stihi.ru/2011/03/06/3858
Безсоння, мов кіннотою,
Шматає ніч, як тать…
Душа – гучною нотою,
Не в змозі подолать
Нашарування пластиром
І туги, і образ –
Ото ж, дурного настрою
Жорстокий дикобраз.
І, бучу підіймаючи,
Поремствуй же в душі.
На забуття чекаючи,
Минуле воруши
І, людства мов недогризок,
Що в небуття гребе,
Лиш в спогадах і стогонах
Ятрячи все себе…
Оригінал:
Бессонница как конница
терзает, топчет ночь.
Душа гулка как звонница,
не в силах превозмочь
дневного наслоения
обиды да тоски –
дурного настроения
жестокие тиски.
И суматошно мечется,
терзаясь и ропща,
огрызок человечества,
забвения ища,
в полуночных стенаниях
былое бередя,
в одних воспоминаниях
усладу находя.