Все немає дощу…
А весна, як невмита дитина.
Не зважає. В бешкеті своїм
Невгамовна та щедра - біжить…
Бо спізнилась. Такого не бачили року:
Дочекались – синіє й синіє, й бринить!!!
І в розкошах своїх – нескінченна,
Добром не зліченна!
Невичерпна своїм світоносним теплом!!!
Дочекались! Домріялись - заквітнівіло!
День по дню –
тут і травень нам вже зустрічать
І радіти, як ті,
заповзяті замурзані діти,
що з калюжі вмиваються
та посміхаються всім!
.