Серед ланів стояв візочок,
На ньому сала був шматочок,
Горілки пляшка, цибулина,
Візок той звався "Україна".
Чотири колеса крутились
Туди, кому куди хотілось:
На Південь, Північ, Захід, Схід,
Який у кого був підхід.
Наразі - "Любі друзі" зібрались,
У віз цей Либидь, Щука й Рак впряглись,
Але ж ніхто з них цю Небогу,
Не зміг допхати до дороги.
Один на одного ізкоса поглядають,
В кишені кожен камінця ховає.
У прем'єрське крісло Либідь рветься,
У спікери Рак сивий пнеться,
А Щука ТАК мете хвостом,
Що тягне в омут всіх гуртом.
Та ще й, з натуги, хтось із цих нещасних,
Під себе аж напудив вчасно.
І вийшло так, що "Любі друзі"
Сідницей опинились у калюзі.