Будут волосы пепельно-сивые
и пойдёт моя жизнь по-всякому,
всё равно для тебя красивою
буду я, для кого-то аховой,
для кого-то злою, упрямою,
для кого-то ведьмою, коброю.
Говоря откровенно меж нами, то
я и глупой была, и доброю.
Беззащитною, несинхронною
ни с теориями, ни с практиками.
Билась больно во мне ирония
Локотками, да и галактиками.
И не знала мещанская урла,
что назло её подлым потехам
выходила душа моя к людям,
забинтованной белым смехом.
И живём, как на поле минном мы,
где ступать осторожно и бережно,
помня тот магазинный минимум:
- Люди будьте взаимно вежливы!
А была бы на то моя воля,
написала б везде курсивом я:
- Слишком много на свете горя,
Люди, будьте взаимно красивыми!
2013
оригинал
Між іншим
Коли буду я навіть сивою,
і життя моє піде мрякою,
я для тебе буду красивою,
а для когось, може, й ніякою.
А для когось лихою, впертою,
ще для когось відьмою, коброю.
А між іншим, якщо відверто,
То була я дурною й доброю.
Безборонною, несинхронною
ні з теоріями, ні з практиками.
І боліла в мене іронія
всіма ліктиками й галактиками.
І не знало міщанське кодло,
коли я захлиналась лихом,
що душа між люди виходила
забинтована білим сміхом.
І в житті, як на полі минному,
я просила в цьому сторіччі
хоч би той магазинний мінімум:
– Люди, будьте взаємно ввічливі! –
І якби на те моя воля,
Написала б я скрізь курси вами:
– Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими!