Аби діди тоді дізнались,
Життя за кого покладали,
Вони би краще німцям здались,
Ніж бачити, що з дітьми стало.
Те бидло, матом, ветерана,
Подалі шле з його медалью.
Куди поділася та шана?
Що люди з вами? Я не знаю...
Не поважають їх в наш час,
Вони, нам більше не потрібні.
А те, що захистили нас -
То похвали вони не гідні.
Ми пам'ятаємо про них,
Один нещасний день у році,
А голос смерті ще не стих,
В їх голові іще і досі.
Ви насміхатись всі посміли,
Але скажіть, хто з вас тепер:
Свій рідний дім, свої родини.
Від лиха захистить як лев?
Оті дибіли, що з насінням,
Біля під'їзду пиво п'ють?
Чи ті мажори, що "під зілл'ям",
Дітей збивають там і тут?
Чи наші любі депутати,
Що гроші граблями гребуть?
Понапихали повні хати,
А люди з голоду хай мруть!
Дев'яте травня нам - як привід,
Горілки вип'ємо за всіх!
Честь і хвала вам ветерани!
За два прекрасних вихідних!