Тільки якщо брати тебе, губами тонкими,
Ледь потрісканими, від вранішнього еспресо - гіркими,
Чіплятись за волосся, чи то спогадами, чи то подихом важким,
Набирати на пальці їх смоли, пахнучі чимось їдким.
На передньому сидінні, робити голосніше улюблену пісню,
Підспівувати, робити тобі "незручно", робити тобі "тісно",
Мружитись від фар що летять наче комети по автостраді,
Хочеш, не хочеш любчику, а бач, у цьому домі тобі завжди раді.
Тільки якщо брати тебе з собою, носити в кишені,
Хочеш, не хочеш любчику, бо ми й без того тут усі живі мішені,
Говорити так, ніби не зводить ані живіт від тебе, ані ноги,
Ніби ніколи не уявляла як ти притискаєш мене до підлоги.
Робити голосніше, пити гіркий еспресо,
Роздерши ранок, наче постріл із кольта,
Ти називав мене: "Останньою принцесою",
А так хотілось бути дівчиною Бонда.