Коли б ти знала, що мені болить,
Коли б ти чула музику незіграну,
Я б дарував тобі лише незірвані
Конвалії і лагідність молитв.
За днем моїм ізнов немає сну.
За днем твоїм погасли телекамери.
Ти в сон ідеш, не стерши плівку гамору,
А я тобі стелю свою весну.
Поміж зірок – китайські ліхтарі,
І я вже звик до штучності і підлості…
Коли б я знав, що в вишуканій бідності
Ти маєш щось величне угорі!..
І вкотре запалають, мов свіча,
Мої слова до тебе небуденні:
Тобі хай буде світло, коли темно,
Щоб ти була щаслива повсякчас…