* * *
Ні відчаю, ні болю, ні жалю –
полярна ніч над таборовим склепом.
Немає ліку кривдам та халепам,
ні серця стоголосому «люблю»…
Один серед віків, вітрів, доріг,
торую шлях між небом та проваллям,
розіп'ятий хрестами ідеалів,
засніжено-ведмежий, мов барліг…
Ридати – зась! Скоритися – ганьба!
Чи витримаю до кінця – питання…
Полярна ніч, пекельна і остання
у душу задивляється, сліпа…