* * *
Зомліє вітер у моїм волоссі,
впаде листок ворожим знаменом…
Ворота навстіж – в місто входить осінь
примхлива та хмільна, немов вино…
На шаблях злив та на дощів багнетах
несе вона свій лад, закон, наказ.
Пульсуюча й стрімка, немов ракета,
та поодинці яничарить нас…