***

Рідна, мила ти одна єдина,
Я до тебе ніжно пригорнусь.
Ти на світі лиш одна людина,
До якої завжди повернусь.

Я не знаю де мої дороги
І куди мене вони ведуть,
Повернусь я на твої пороги,
Хоч вже й листя з віток опадуть.

Так любити більш ніхто не зможе,
Так чекати дивлячись в вікно,
Тільки мама в горі допоможе,
Тільки мама біле полотно

Плаче пташка втративши малятко,
Що так стрімко випало з гнізда
Та як плаче мати за дитятком
Чутно відгуком у многії віка.

Твої очі швидко так старіють,
В них немало смутку, але ж ти,
Не показуєш як очі ті мокріють
Від тих сліз, що їх не обійти.

Я прошу щоб ти була лиш вічна
Та ця мрія зовсім нездійсненна,
Як би доля не була трагічна,
Мрія ця нікому незбагненна

Прикро лиш, що так багато часу
Витрачаємо на сварки непотрібні,
Хоч жалкуємо про це щоразу
Та бувають інші та подібні.

Мамо, шкода що не можу
Про любов сказати прямо в очі,
Ти не думай, що цього не хочу
Просто серце швидко так стукоче.

Проминуть роки та за роками
Повернусь колись до твого дому
І пройдусь старими там ногами,
Хоч відчую невгамовну втому.

Матиму своїх дітей, онуків,
Але тебе мамо не забуду
Не забуду тих болючих звуків,
Бачачи на місці цю споруду

Де ж подівся наший то будинок,
Де ж поділася й сама ти мамо,
Не забуду рідних тих стежинок,
Не забуду, хоч пішла ти рано.