***

Вітер сиві хмарки розганяє,
Лезом сонце ріже гладь ріки.
Кришталевим зблиском хвилі наповняє -
Подивись! Там зблискують зірки!.

В оксамитові вдягнулись шалі
Берега, сховавши джерело,
А вода дзюркоче у печалі,
Загубивши мамине крило…

Верби нахилились, щоб напиться,
Й задивились на свою красу
Ген, за виднокрай спішить водиця –
Зупинитися нема часу….

Вдалині - полів безкрайніх стиглість,
В золоті – волошок голубінь.
А в душі за Україну гордість -
За велику пам*ять поколінь….