Лидия Ковалёва Рогова
Летять роки
Летять роки, як білий сніг,
І засипають білим коси.
Тебе я бачу лиш ві сні,
Та молодим ще бачу й досі.
Тепер, відходячи до сну,
Молю я небо повернути
Хоча б у сні мою весну,
Щоб в ній з тобою нам побути.
Без тебе порожньо навкруг,
На серці пустка оселилась,
Бо ти пішов за виднокруг,
Пішов один, а я лишилась…
***
Летят года, как белый снег,
И засыпают косы белым.
Тебя я вижу лишь во сне
Всегда с улыбкою несмелой.
И к небу, прежде, чем усну,
Вздымаю руки я с мольбою
Вернуть во сне мою весну,
Чтоб в той весне побыть с тобою.
Твоих мне не хватает рук,
А в сердце пустота закралась,
Ведь ты ушел за неба круг,
Ушел один, а я осталась...
*