НЕСПОКІЙ ДУШІ
Я в віртуальних сітях почуттів,
А Ви – в підступних проявах реалій,
В тенетах життєспечених баталій.
Нелегко Вам. Мені – і поготів…
Автор
Розхвилювали сплячі почуття,
На дні душі розсипали корали.
Моє буденне збурили життя,
Та жити в ньому ще солодше стало…
Втрачаю часом сон я через Вас
І спокій часто в пристрастях ховаю.
Між нами гріх, обставини і час,
А я про це навмисне забуваю.
Мені від Вас багато не потрібно.
Бажаю знати лиш, що Ви десь є.
Що з Вами все гаразд. Що ллється дрібно
Зерно натхнення в почуття моє.
Ви вмієте дистанцію тримати.
То раптом приголубите крилом, -
Тоді в словеснім ароматі м’яти
Вся млію, розтривожена теплом.
Коли ж в мовчанні дні проходять сіро,
Мені бракує сонця і тепла.
«Облиш його, - собі шепочу, - Іро!»
Попробувала якось. Не змогла!
*****
На Вас проблеми гнітом налягли.
(Життя часом на рани сипить перцю).
Байдужості Ви маску одягли.
А я чекаю іскорки із серця!..