Розвій життя не спиниться й на мить,
Бо в русі запорука майбуття.
Тому й планета, сповиток життя,
У Всесвіті невтримно в даль летить.
Людське життя, немов свіча горить,
Безпомічне і кволе, мов дитя.
За всі гріхи людські, мов каяття,
Добро творити вищий дух велить.
Незбагнена механіка буття,
Але яке могутнє те знаття,
Що дух наш визволяє від оков!
Все тут доречне, діє свій закон,
Чарує спів пташок і шум дібров -
Мені життя наснилося мов сон.