Тебе не подарю я «Кадиллак»
И замок не куплю тебе на Мальте,
В стихах могу тебе отправить знак
И мелом «Я кохаю» - на асфальте.
Ведь я живу на нашей Авеню,
Порою по-мальчишески наивный,
Ни ложь, ни фальшь вовек не полюблю,
Всегда - влюблённый и навеки верный.
Одна проблема всех опор лишает,
Один вопрос мне не даёт покою:
А где же «Ты», любовь моя большая?
И встречусь ли когда-нибудь с тобою?
Я сомневаюсь, умираю словом.
И муза от меня с другим ушла.
Все чувства перечувствываю снова:
Где дружба, где любовь, где просто ржа?
Запутался. Не понимаю. Точка.
И я сжигаю прошлого мосты.
Иду легко и нюхаю цветочки -
В момент, когда проблемы непросты.
оригинал стихотворения Дмитро Славича:
Тобі не подарую кадилак
і не куплю будиночок на Мальті,
лиш у віршІ відправлю тобі знак
і ніжне "я кохаю" на асфальті.
Бо я живу на "своїй" Авеню,
в якісь моменти мабуть ще наївний,
не люблю фальш, ненавиджу брехню,
і завжди я, закоханий і вірний.
Один лиш парадокс мене вбиває,
одне питання спокій не дає :
де є ця "ти" що лиш мене кохає?
І взагалі, така на світі є?
Я сумніваюсь. Я вмираю словом.
І муза вже до іншого пішла.
Всі почуття фатально-помилкові,
це дружба, чи кохання, чи іржа?
Заплутався. Не розумію. Крапка.
І спалюю минулого мости.
Показую усім, що все в порядку
в час чорної німої полоси.
Папка 23 - стихотворение 111