Мир меняется, отрекается -
Взгляды старые забываются.
Новой моды шаги широкие -
Смысла нет, в потрясении многие.
Все гламурные и попсовые -
Да умы у них - сплошь дубовые.
Все в «заслуженных» безголосые,
А под масками - дурни босые.
Не уйти из эпохи тупости,
Хамство - в признаках высшей крутости,
Расцветают идеи низости -
Распустились до стайной близости.
Ради денег вся жизнь устроена -
Индустрия «Даёшь!» построена,
Продаются за грошик души,
Часть Луны - словно в баре суши.
Умолкаю. Начнём всё снова!
Ты вернёшься ли, век рок-н-рола?
Жду тебя, поэзии время!
А пока попсы давит бремя.
До свидания? Всё, бывайте?
Нет надежд? Придут - ожидайте!
Жду, что лучшее - на подходе.
Мы дождёмся иных мелодий.
Не питайте души отравами -
Отступать не имеем права мы.
оригинал стихотворения Дмитро Славича:
Світ міняється, обертається,
старі погляди забуваються,
нова мода швидко шириться,
сенс не видно, хоч і дивишся.
Всі зробились попсові, гламурні,
та під маскою - просто дУрні,
безголосі тепер заслужені,
їхні мізки давно простуджені.
Не втекти нам з епохи тупості,
хамство стало ознакою крутості,
стали модними ідеї ницості,
й безрозбірної статевої близькості.
Головний ідеал - банкноти:
за них можна купити курорти,
за них можна купити душі,
чи на Місяці трохи суші.
Я завершую свою промову
до побачення час рок-н-ролу,
до побачення час поетів,
не попсових гітар, кларнетів,
до побачення, а може бувайте?
Хоча, мабуть, ще ні, зачекайте.
Може зміниться щось на краще
Хоч на це сподіватись важко,
та давайте все ж сподіватись
і нізащо в житті не здаватись!
Папка 23 - стихотворение 109