Когда полюбишь - раз и навсегда.
Когда боишься - встань, расправив крылья.
Нет бед на свете, больших, чем беда,
Которой твоя воля дверь открыла.
Ты сам себе актёр и режиссёр,
И это - фильм про одного героя,
Перед которым - жизненный простор:
И сам - герой, и пред героем - Троя!
Люби, пиши, греми в свой барабан! -
Ты делай всё, как надлежит то делать.
.
Боишься? Сам себе не атаман? -
Тянись, и - не дотянешься до неба.
оригинал стихотворения Дмитро Славича:
Якщо кохати - раз і назавжди,
якщо боїшся - встань і випрям крила.
Нема на світі більшої біди,
ніж та, що твоя воля породила.
Ти сам собі актор і режисер,
в твоєму фільмі лиш одна персона.
Давай, організуй собі концерт,
плювати на чиїсь-там заборони.
Люби, пиши, трощи свій барабан,
роби усе, але усе як треба.
Якщо боїшся, чи не маєш план –
ніколи не дотягнешся до неба.
Папка 23 - стихотворение 108