Ще не раз мої очі будуть тебе шукати
В сутінковому мерехтінні тіней і снів.
То не попел в серці, то присмак гіркої втрати -
Невимовний /ні пари з вуст/ застужений біль.
То від вітру морського знову солоні щоки,
Наче б'ється в грудях /без права на дощ/ гроза...
І мій подих востаннє, надірвано одинокий,
Зустрічає в куточках губ тремтлива сльоза.
Ще не раз...закінчиться болісно на світанні...
Із останньою зіркою допалає сон,
Щоби в сутінках надвечірніх моє кохання
Брало серце крилами ночі в гіркий полон...