Лошам вибрикувало літо,
А діти
Хапалися за його гриву -
Щасливі!
І день, мов рік - кінця не має,
Триває.
Коли ще так сміється Доля?
Ніколи...
Як хутко посивіє жито
Налите,
Холодними, як стануть зливи
Вразливі,
Як час летить, куди зникає? -
Те знає
Стара зажурена край поля
Тополя.