Сестрi
Якби ж то мама з татом піднялись
й змогли до рідної оселі завітати,
раділи б як, що квіти, квіти скрізь
спиняють біль пустої хати…
Щолітку царство квітів в тебе є,
сестричко люба, пташко клопітлива,
а біля них і серденько твоє,
і виростаюсь не троянди – крила!
Так лагідно, так гарно на душі,
коли земля батьків квітує знову…
Моя голубко, то ж твої вірші:
в квітках-красунях – красномовність слова!
Твої яскраві зоряні рядки,
що на землі написані квітками,
не будуть перевершені ніким,
бо пишуться для батька і для мами…