не затамовуй подих від розлуки...
/минуть роки - одне сторіччя:
час розпадеться на крихкі сполуки/
тобі печаль давно не личить.
тобі не личить ні журба, ні спокій,
ні сльози - серця еритеми...
не затамовуй подих в горлі, доки
твій біль римується в катрени...
ми були, наче стислими рядками
в чорнявих виплесках сторінок...
не затамовуй подих...до нестями
кохала...та не зрозуміла
піти завчасно /без жалю та болю/
не задихаючись від щастя...
не затамовуй цей останній подих,
що лезом в стиснутих зап'ястях.