Вона любила слухати Нірвану,
Гуляючи по парках і бульварах.
Легка, простоволоса, трохи п'яна,
Впивалась щастям, згадуючи сніг.
Гуляла містом, поки присмерк ліг
На темно-сині вулиці і сквери.
Шукала прихистку в софітах магазинів.
А в плеєрі такі знайомі ноти!
Спішить народ, вертаючись з роботи,
В пропахлі тютюном смутні оселі.
Сім'я, турботи - люди невеселі.
Вона ж могла дістатись до зірок.
Причиною тому міг бути рок.
Навушників старанні кілобайти
Вели вперед, немов на перше шпальто.
І розтікалась музика по венах,
Згадалася поема Ойкумени,
Яку читала, будучи малою,
Зчудованою, вільною, смішною.
Босоніж бігала між квітами у лузі.
Тепер же цей скорботний пил ілюзій
Ніщо не змиє - сьорбаю глінтвейн.
"Життя - це звук, як в пісні "On a plain"