ми розділимо літню грозу навпіл...
небом марять сріблі блискавки, наче безхатні птахи,
наче вітер шепоче мені без слів -
як ти пристрастно вмієш до рання у зорях кохати...
ми розділимо літню грозу душі:
говори зі мною поглядом, грій цілунком долоні...
так спікаються в серці німі вірші,
що стискають несамовито губи мої голодні...
пий грозу розпечених ніжністю тіл...
відчуваєш, як спрагле ковтаю надірваний подив?!
ми розділимо літнім дощем навпіл,
розквітаючий, мов вогонь, в легенях, шалений подих...