Світ твоїх акварелей, світ моєї гуаші
нині наші. Переплелися як твої коси
і ламінарні потоки тихоплинної ріки.
Роки спливають, але залишається щось незмінне
в очах, на губах, серед серця глибин.
Підростає син, мій і твій, десь там, на чужій планеті
Не на тій, до якої ми так і не долетіли
не на тій, яку ми бачили в снах...
Де ти? Де я? В акварелях, в гуаші?
Наші душі, де вони?
В глибині гори?
Поговори зі мною, серце!
Просто поговори...