Вечірня зорька вже на захід подалась
І коловерть небесна пробудилась...
Ніч темна, в завіконні, розляглась,-
Над жовтим місяцем вуаллю нахилилась...
А в піднебесній стільки чистоти
І простору, і сяйва,- дивна сила!
Та лине зір до тої висоти,-
Злетіла в мить, якби то мала крила...
Але покірна “дщерь”землі святої
Виконую обов'язки, у днині,
Щоб зірка наша, де живем з тобою,
Світилась дивом щирості віднині...
Щоб панувало, на землі, добро,-
Святий Грааль був повним, до вінця...
Та люди зрозуміли, що є Бог,
Що Він,- Любов з початку й до кінця...