Перевод с украинского:
http://www.stihi.ru/2013/06/24/6997
Что ж, время бездушное с нами,
И лето короче с годами…
А может, то шутки, обманы?..
Полны давней тайны туманы…
Судьбе я не стану сдаваться:
Пойду напрямик, через пущи…
Да ножками мне не угнаться…
Неужто старею? Ленюсь ли?..
А раньше трудилась я смело
С утра и до лунного бельма…
Ему колыбельную пела
И солнца капризы терпела…
Цветы вышивала и звёзды
При свечке, не щурила очи.
Неужто теперь это поздно?
И чары – не так, чтобы очень?..
__________________________
Да, поздно… и не понарошку
На вышитом мной рушнике
Печаль улеглась…сгонит кошка,
Мурлыча тепло на руке…
И пусть те года уплывают,
Мне месяц дразнить – по плечу,
И утро рассветом встречает,
И птицею в лес полечу!
Оригинал:
Час діє - бездушний, не стане,
І літо втікає з літами...
А може це жарти, омана:
Не може так трапитись з нами!
Не хочу схилятися долі,
Піду навпростець через хащі
Та ніженьки, рученьки кволі...
Чи старість це? Може - ледаща?
А я ж працювала від ранку,
До зустрічі з місяцем білим,
Співала йому колисанку,
І примхи яснОго терпіла!
Зірки вишивала та квіти
При свічці, не мружила очі...
Куди же тепер мені дітись,
Туди, куди й чари дівочі?
Вже пізно... І смуток розлігся
На білий рушник вишивАний,
Жене його деколи киця:
Муркоче так тепло у спальні.
І що ті роки - хай спливають!
Ще місяць в вікно заглядає,
Ще ранок стрічає розмаєм,
Ще пташкою лину до гаю!
27.06. 2013