Лiна Костенко - А як згадаю, боже, як згадаю

Большаков Алексей
А  как  припомню,  боже,  как  припомню,
Печалью  сердце до  краёв  наполню.
Ту  нашу  ночь,  ту  нежность,  взмахи  крыл.
Всё,  что  тогда  он  мне  наговорил,
Те  поцелуи  наши  из  огня,
Что  клеймами  доселе  жгут  меня.


Оригинал строфы из поэмы "Маруся Чурай" Лины Костенко:

А  як  згадаю,  боже,  як  згадаю,
Таку  печаль  у  серцi  розгойдаю!
Ту  нашу  нiч,  ту  нiжнiсть, той  порив,
все,  що  тодi  менi  вiн  говорив,
тi  поцiлунки  нашi  вогнянi, -
вони  горять,  як  тавра,  на  менi.

Папка 23 - стихотворение 47