Женщина в любой поре красива:
По весне сияет красотой,
Летом набирает счастья силу,
Яблоня – осеннею порой.
.
Как калины гроздья женщин губки,
Расцветают их ланиты сразу,
Белизной сверкнут в улыбке зубки,
Вишни глаз сияют как топазы!
.
Девушка легко в мечтах порхает,
Бремя женскую осанку не нарушит,
Дама важно с дочкой рассуждает -
Красоту ценю я в женщине и душу.
Авторский вариант стихотворения (автором обозначен Віктор Аверкієв):
Краса жіноча сяє в любу пору,
Квітне на весні вона,
Влітку кріпне і буяє вгору,
Достигає восени, мов яблунька струнка!
Мов червоні калинові бубки
Румянцем щічки узялися враз,
Сяють посмішкою їхні губки,
Іскряться віченьки навкруг, як той топаз!
Біжить дівча за жовтим листям в вишині,
Йде молодиця з коромислом поважно,
Гомонять пані у літах про дівочу честь у тишині.
І легко всім душею й тілом – ось, що класно!
Папка 23 - стихотворение 36